Слово «німфоманка» знають усі, але мало хто розуміє, що воно означає насправді. У побуті його часто використовують як образу або жарт про жінку з високим лібідо. У медицині ж такого діагнозу вже давно немає. Розбираємося, звідки взялося слово, що ховається за ним і коли справді потрібна допомога.

Звідки взялося слово

«Німфоманія» походить від грецьких слів «німфа» (молода жінка) та «манія» (божевілля). Термін століттями застосовували виключно до жінок, чия сексуальна поведінка не вкладалася у норми часу. У XVIII–XIX століттях лікарі могли «лікувати» жінок лише за те, що вони відкрито виявляли сексуальність. Аналогічний термін для чоловіків — «сатироманіяк» — використовували значно рідше.

Сьогодні фахівці вважають слово застарілим, образливим і нерелевантним: воно не має діагностичної основи.

Що є в сучасній медицині

Замість «німфоманії» лікарі говорять про компульсивну сексуальну поведінку (також її називають гіперсексуальністю). Світова організація охорони здоров'я включила «розлад компульсивної сексуальної поведінки» до МКХ-11 у 2018 році, замість старої категорії «надмірний статевий потяг». Його віднесли до розладів контролю імпульсів, а не до залежностей. Назву «сексуальна залежність» ВООЗ свідомо не обрала, і серед дослідників досі точаться суперечки, чи правильно це.

За оцінками робочої групи ВООЗ, така проблема може стосуватися 3–6% дорослих, а новіші дослідження називають 1–3%.

Високе лібідо — це не діагноз

Ключове питання: сам по собі сильний потяг не є хворобою. Лікарі звертають увагу не на кількість сексу, а на те, чи може людина контролювати свою поведінку і чи страждає вона від наслідків. Бажання бути близькою часто, цікавитися сексом, мати багато фантазій — це в межах норми. Потяг у кожної людини різний. Якщо партнери мають різний рівень бажання, це зазвичай питання відмінностей, а не хвороби. Ми писали про це в статті «Секс після 30».

Коли варто тривожитися

За описом клініки Mayo, про компульсивну сексуальну поведінку може йтися, коли:

  • інтенсивні сексуальні думки чи поведінка забирають багато часу і їх неможливо контролювати;
  • ви багаторазово намагалися зменшити їх, але безуспішно;
  • секс стає способом втекти від самотності, тривоги, депресії чи стресу;
  • після цього виникає провина та жаль;
  • поведінка триває, хоча вона шкодить роботі, стосункам, здоров'ю чи фінансам.

У класифікації МКХ-11 також ідеться про те, що такий стан має тривати протягом тривалого часу (зазвичай близько шести місяців) і викликати значні проблеми або виражене страждання.

Що може бути причиною

Точна причина невідома. Дослідники розглядають кілька чинників: особливості роботи систем винагороди в мозку, порушення балансу нейромедіаторів (серотоніну, дофаміну, норадреналіну), деякі захворювання мозку й побічні ефекти окремих ліків. До чинників ризику відносять легкий доступ до сексуального контенту, зловживання алкоголем чи речовинами, депресію, тривожні розлади, досвід насильства та сімейні проблеми.

Чому не варто вживати слово «німфоманка»

  • Воно історично використовувалося для стигматизації жінок.
  • Його вживають як образу, а не діагноз.
  • Воно поєднує різні речі: високе лібідо, різноманіття партнерів і справді проблемну поведінку.
  • Через нього людям буває соромно звернутись по допомогу.

Що робити, якщо ви впізнали себе

  • Поговоріть зі спеціалістом. Найкращий вибір — сексолог, психотерапевт або психіатр. Підхід підбирає лікар: це може бути психотерапія, а за потреби й медикаментозна підтримка.
  • Не соромтеся. Це розлад, який лікується, а не вирок.
  • Дбайте про безпеку. Регулярні тести на ІПСШ та презервативи залишаються обов'язковими. Огляд асортименту — у розділі «Захист», а як вибрати, читайте в статті «Як обрати презервативи».
  • Якщо поруч людина з такою проблемою, підтримуйте розмову без осуду та пропонуйте звернутись по допомогу.

Якщо ви відчуваєте, що можете завдати шкоди собі чи іншим, або у вас є думки про самогубство, одразу звертайтесь по невідкладну допомогу.

Підсумок

  • «Німфоманія» — застарілий термін, а не діагноз.
  • Сучасний медичний термін — розлад компульсивної сексуальної поведінки (МКХ-11, 2018 рік).
  • Високе лібідо — не хвороба. Проблема починається там, де людина втрачає контроль і від цього страждає.
  • Допомога існує, і звернутись по неї — нормально.

Стаття має інформаційний характер і не замінює консультації лікаря.

Джерела

  • Mayo Clinic, «Compulsive sexual behavior».
  • Birches Health, «What is a nymphomaniac? Is it a real, diagnosable condition?».
  • Inverse, огляд рішення ВООЗ щодо МКХ-11 про розлад компульсивної сексуальної поведінки.